Доброї ночі, як мені сьогодні побажали, зі смаком молочного шоколаду з горіхами та родзинками) Давненько я сюди не навідувалася. Закрутилася в ритмі подій, дат, імен… Ну що ж, на календарі вже 22 квітня і я можу з впевненістю сказати, що моїй сесії, вже п’ятій, прийшов кінець.
Я почуваю себе задоволеною. Багато що для себе зрозуміла в останні місяці. І стала витривалішою. А ще набралася якогось такого позитивізму й віри. Хоча, ті від кого набралися думають, що то моя віра їм передалася.
Взагалі кажучи, біганина по Києву забирає багато мене, але настрій, на диво хороший.
Тішить мене робота над багатьма проектами. Найбільш грандіозним з них все ж буде фільм, над яким зараз працюємо mighty-li та я. Власне, довелося мені стати сяким-таким актором напівставки і мушу підмітити, що це важко… Емоція суму, здивування, великі очі, інтонація… туди-сюди… Для 5 хв фільму іноді треба побігати перед камерою з дві годинки. 😉 В нас режисер, ох який, вимагатєльний, за що його поважаю.
Є також план на невеличкий “круїз” під час травневих свят. Відвідаємо Кам’янець-Подільський та Львів (моє майже рідне місто), між ними ще Хмельницький та Хотин. Компанія зібралася, білети майже всі вже є) До речі, як хочете можете долучатися.
Тим часом в особистому свобода. Хоча не скажу, що мені така ситуація довподоби. Але маємо те що маємо, цитуючи текст гурту Ескіз: “Я міг би бути твоїм сміттям, але залишаюся сам…”. Просто, взаєморозуміння або є, або нема. А кричати на мене і перевиховувати не треба. До того ж серце моє не там і не з тим. Як було зрозуміто.
Поділилася всім, що чогось так припекло сказати. …хоча в нотатках є вже багато початих роздумів, мене рідко вистачає на завершення…
У травні на мене чекає новий хостинг, концерт групи “Ескіз” зі святкуванням їхньої річниці, зустріч із однією артисткою і ще багато всякого. Планування і аналіз вже увійшли в звичку. Тим паче до дріб’язків. Що ж, на Хрещатику коли сама, то завжди обираю передостанні двері останнього вагону метро 🙂 ловіть там)))
З’являтимуся.