Dnipropetrovsk & thoughts

Пишу… І чомусь, як завжди, вночі;) Доброго!

Після сесії, мене, скажем так корінну западенку трішки окиянену, понесло на простори центральної України у Дніпропетровськ. До чого я це? Захотілося поділитися своїми враженнями. Вони будуть і про місто і “о душе”.

Почнемо з того, що вокзал зустрів мене о 07:41. Була сонячна погода і гарний настрій. Але от будівля вокзалу, як на мене, досить невеличка. Точно з середини. Або ж то мені лиш Київський вокзал такий любий та просторий.

Жити довелося в гарненькому приватному будиночку у кімнаті із фосфорними зірками  на шпалерах на стелі. От і не дивно, що вдень в голові промайнула була думка про Канта і його: “звездное небо надо мной”. Просто іноді дуже звертаю увагу на дрібниці… Увечері я  була зачарована цим видом.  На стінах в домі було дуже багато фотокарток, просто зловлених моментів життя. Я от подумала, що візьму цю ідею і в свою квартирку. Тільки доберуся до Києва і свого рідного НР, виберу фото, роздрукую… і буде у мене невеличка галерея миттєвостей.

У суботу нам влаштували екскурсію містом. Доставили в історичний музей, звідки все й почалося. Екскурсовод сказала, що жителі Дніпропетровська аka Катеринослава вважають своє місто най-най і завжди намагаються це всім показати. Давно, вони  її росіянку з Пітера, саме так і причарували…

У Дніпрі ж  виготовляють ракети. Про це, власне, заборонялося колись говорити, і тому архітектори придумали вирішення – повісили ось таку люстру у великому коридорі перед входом до семи зал музею. Той, хто не звідси не зрозуміє, а міських це тішитиме. !)  Кожна із зал присвячена певному історичному періоду.  Нам розповідали багато: про статую аріїв, на якій з-заду вимальовується “древо жизни”; про віз, біля якого завжди довго стоїть В. Ющенко коли приїжджає; про дивний холодильник у формі дерев`яної  шафи…)  Мене от правда, як “фехтувальшика” захоплювала зброя, а особливо мечі. Але до Львівського Арсеналу далеко.

Далі був “круг почета городом”. Відвідали Монастирський острів, парк Шевченка, парк Чкалова(довго думала хто це – виявися льотчиком:) ), Потьомкінський замок і ще… всяке різне від заводу Петровського, на якому досі ще лунає гудок до Спасо-Преображанського кафедрального собору, архітектурно створеного в традиції російської класичної школи. Намагалася здивувати нас екскурсовод мостами.  Її любов до них передалася. Взагалі, в Дніпрі розташований міст (таких всього два в світі, а один з них саме тут) з поворотом, приблизно на 45 градусів. Була й історія про міст, який будували з двох сторін Дніпра і трішки достатньо не зійшлися по осях. Довелося все починати спочатку)

Враження від міста неоднозначні. Воно мені з одного боку дуже сподобалося. Проте жити я б там ніколи не хотіла. Захоплює поєднання приватної і багатоповерхової зон. Засмучує головний проспект імені Карла Маркса (як до філософа ставлюся досить позитивно, як до ідеології ні) і Сталін на центральній площі. На жаль, не вдалося побачити в дії чудові Дніпровські фонтани, бояться у місті, що приморозяться ті.

Мушу присвяти окреме слово… Увечері, за столом, до мене намагалася долюбитися бабка. Стверджувала, що якщо ми вчимося українькою мовою в університеті, то не будемо гарними профі, бо не зможемо заповнювати нормально документацію! Не станемо спеціалізованими в своїй термінології. Мені з комп`ютером тільки російською й балакати %)

А між тим… Я вже вдома, в своєму Стебнику. Вставати завтра рано-ранесенько. Хочуть мене знову трохи вивезти. 🙂  Цього разу на гірське озеро. Відверто кажучи, нещодавно була здивована, почувши “Мар`яно, у тебе таке цікаве життя… ” А може воно так і є?! Добрих снів)