Вітання 😉 От і перша частинка січня нового 2011 року вже позаду. Забігалася, завертілася… Хотілося б таки пригадати що було в 2010 і написати невеличкі підсумки того року. Кілька хвилинок уваги до того, що вийшло:
подія року – роль першої дружки на весіллі, одна з головних ролей у фільмі про Хюлета (сподіваюся скоро побачите), подорож до Будапешту, день 25.06. який нечуванно змінив життя, неймовірний вересень,концерти Океану Ельзи, Старе Місто, весняний і літній Львів
настрій року – задумливий, конструктивно-нелогічний, щасливо-закоханий
місто року – Київ/Гурзуф
слово року – пушистік (це слово явно затьмарило всі інші, які ніяк не згадуються:) )
веб-сервіс року – Twitter
колір року – зелений
новина року – я можу навчати хлопчика математиці, та ще й доволі файно
книга року – “Порядна Львівська Пані” && ССNA -1
фільм року – я взагалі серйозний кіноман, як виявилося)) найбільше вразив “Mr. Nobody”, а так ще “Початок”, “Про що говорять чоловіки”, “Принц Персії”, “Соціальна мережа”, “Солт”
група року – Друга Ріка
пісня року – Друга Ріка – “Ти зі мною? Я здаюсь”, Armin van Buuren feat Sophie Ellis Bextor – “Not Giving Up On Love ”
жах року – невиправдана агресія зі сторони певного індивіда (курко)
кафе року – ПХ aka “Пузата Хата”
напій року – Живчик (було, захопилося дитя акцією, то корочків назбирало цілу торбу))
їжа року – Тбіліссо, сир “Айвенго”, хліб “Білоруський”, Лазанья (коли ще була в ПХ)
кохання року – Del
транспорт року – потяг && таксі
антилюдина року – таких якби не має, на перший погляд…. а так то мабуть Ялинкович.
В 2011 рік я вступила: без води у квартирі, з початою 31 грудня, надзвичайною книгою “Втрачений символ” Дена Брауна, з віскі, атоксілом, фіалкою, з думкою про батьків, сестричку, родину; з Коханим, Юлею та Сергійком поруч; із Катею і Антошею на відстанні телефонного дзвінка, з Олечкою у твітері, з щасливими очима і приємними подарунками, під гітару і засинаючи на підлозі далеко під ранок…
В цьому році маю настрій на продуктивність, на кілька цікавих покупок, на навчання (якби це смішно не звучало) – адже хочеться пізнавати для себе щось нове, пробувати себе у різних амплуа, щоб згодом мати шанси на творчу та професійну реалізацію. Плани на поїздки до Чернівців та Праги, на фестивалі… Бажання нарешті відвідати музей туалетів, що у Києві… Багацько цікавих, місцями збочених думок і, здається, це саме той час для їх реалізації. Саме в свої 19, саме з тими всіма чудовими людьми поруч…
І на останнок трішки мене… такої сьогоднішньої, такої справжньої… пушистіка і Mary в одній особі… Добраніч 😉 Найніжніших снів Вам!!!
